Вишня - символ України, рідної землі; матері; дівчини-нареченої. У давнину вишня була одним із священних дерев далекої Японії та Китаю. Для праукраїнців вишня - світове дерево життя. Як відомо, коли слов'яни святкували Новий рік 21 березня, це було свято весни, Новий рік споконвічних хліборобів. У давнину в Україні вишня була ритуальним деревом весняного новорічного обряду. Деревце вишні садили восени в невелику бочку, тримали її в хаті, а навесні, у березні, вишенька розвивалась і розквітала. По тому, як вона цвіте, дівчата ворожили свою долю на цілий Новий рік. Слов'яни обожнювали білий цвіт, як джерело життя. Споконвіку священні речі українців - білі (хата, вишивка, хустка, рушник). Священний птах лелека має біле забарвлення. Таким чином, безсумнівно, вишня була у наших предків Священним Деревом Життя, Матері-богині, України. У свідомості українців і нині вишня - це рідний дім: «Вишневий садок коло хати» (Тарас Шевченко). У поемі І. Франка «Іван Вишенський» зображено, зокрема, епізод, коли саме вишневий цвіт нагадав герою на чужині про рідну Україну.
