Ще в давні часи люди використовували інжир як цінний лікувальний продукт, а прекрасні смакові показники наповнених соком плодів цінувалися справжніми гурманами на вагу золота. Як тільки цю рослину не називають: смоковниця, фігове дерево, винна ягода, фікус Карика тощо. Спочатку батьківщиною інжира вважалася територія Сирії та Афганістану, але поступово він поширився і в інших країнах, швидко завоювавши популярність. Незважаючи на екзотичність, багато хто успішно вирощують інжир в домашніх умовах і насолоджуються його неймовірно смачними і корисними плодами.
Пересадка. Слід враховувати, що в інжира досить швидко росте коренева система, тому необхідно щороку виконувати пересадку, яка повинна проводитися у весняний період, поки на рослині ще не з’явилося листя. Дорослі дерева, які досягли семирічного віку, не потребують настільки частої пересадки, процедуру можна виконувати раз в 2–3 роки. Якщо ви тільки що придбали невеликий саджанець, то його потрібно посадити в горщик розміром не менше 1 л. Субстрат для посадки: парникова, дернова земля й пісок у співвідношенні 2:3:1. На дно горщика обов’язково потрібно покласти шар дренажу, приготований з битої червоної цегли, черепків глиняного посуду, керамзиту або ж крихт пінопласту. При пересадці інжира не можна порушувати земляну грудку, тому що його корені дуже тендітні й можуть легко зламатися. Після пересадки рослину потрібно рясно полити й поставити на світле тепле місце, але не під прямі сонячні промені.
Освітлення. Потрібно вибрати сонячне місце, тому що інжир дуже світлолюбна рослина. Однак, він може рости і в затінених місцях, але тут потрібно бути обережним: можуть опасти плоди або погіршитися їхні смакові властивості.
Температура. Інжир – теплолюбна рослина, тому оптимальна температура мікроклімату влітку – це 20–25°С, узимку, у період спокою, – 8–10°С, може витримувати зниження температури до –4°С. Найголовніше – не допустити в зимовий період перебування інжира поруч з гарячими приладами опалення.
Полив має бути рясним, особливо в період активного росту, з березня по жовтень. Не можна допускати навіть разового пересушування ґрунту, тому що коренева система інжира дуже чутлива до пересушування і це приводить до відмирання кореневих волосків. Навіть наступний рясний полив не зможе відновити загиблі кореневі волоски, а це у свою чергу призведе якщо не до загибелі рослини, то до значного погіршення смакових властивостей плодів і їх опадання. Але не потрібно забувати, що якщо корені будуть постійно у воді, то це призведе до закисання ґрунту і загнивання коренів.
Підживлення. Проводити підживлення потрібно з моменту пробудження рослини і до початку дозрівання плодів органічними або комплексними добривами для кімнатних рослин два рази на місяць. З органічних добрив можна порекомендувати наступний склад: коров’ячий гній і пічний попіл у співвідношенні 1:0,1 на 1л води. Отриману суміш слід залити водою, закрити кришкою і поставити на п’ять днів у тепле й темне місце. Перед використанням добриво потрібно розвести водою в десять разів, а перед самим процесом підживлення потрібно полити інжир водою, щоб не спалити корені. Також з метою отримання хорошого урожаю плід можна підживлювати азотом у період плодоношення.
Період спокою. Приблизно в кінці жовтня в інжира починається період спокою, який триває 2–3 місяці. У цей час полив зменшують і листя рослини починає опадати. Температуру мікроклімату теж рекомендується знизити до +8-+10°С. У лютому рослина виходить зі стану спокою. Перед початком вегетації її потрібно пересадити в горщик на 0,5– 1 літр більше попереднього, акуратно переваливши рослину разом із земляною грудкою та рясно поливши. Після періоду спокою інжир обрізають на 10–20 см, зрізавши пагони над брунькою та не залишаючи пеньків. Обрізка збільшує кількість нових пагонів і, відповідно, врожай.
Плоди. Через 1–2 тижні після виходу рослини зі стану спокою починається активний ріст: з’являється листя, спочатку яскраво-зелене, яке згодом змінюється на темно-зелене. Плоди з’являються тільки на молодих пагонах в пазухах листя без цвітіння (квіти ми не можемо побачити, тому що вони знаходяться усередині супліддя). За формою вони нагадують цибулинку, яка виростає до 3 см у діаметрі і яка покрита тонкою шкірочкою з липкими волосками. Дозрівають плоди інжира протягом п’яти місяців. При дозріванні вони збільшуються в розмірі, світлішають і стають м’якими на дотик. За смаком схожі на фініки, а їх аромат нагадує свіжозібрані квіти черемхи і вишні. Якщо дотримуватися всіх умов, інжир, вирощений методом живцювання, почне плодоносити вже до другого року. При розмноженні насінням цей процес може трохи затягнутися і часто плоди з’являються тільки на 3–5 рік. За один сезон дерево при хороших умовах може принести навіть два врожаї. Перший період утворення плодів починається в липні, а другий – у вересні.
Лікувальні властивості. Корисні властивості інжира обумовлені його унікальним складом. Так, у плодах цієї рослини містяться вітаміни А, В і С, фолієва кислота, клітковина, зола та пектини, а також мідь, залізо, калій, натрій, кальцій, фосфор і магній. Рослину вважають дуже корисною при таких захворюваннях, як гастрит, запор, сечокам’яна хвороба і тощо. Радимо також застосовувати плоди інжира, відварені в молоці чи воді, для лікування різноманітних запалень дихальних шляхів та кашлю. Їхня м’якоть має й ефективну потогінну та жарознижувальну дію. Листя інжира допомагає успішно впоратися з лишаєм і навіть з кропив’янкою. Молочний сік, що виникає при надрізанні стебел, листя та суплідь застосовують і для лікування бородавок. Відваром соку листя з додаванням гірчиці можна змащувати уражені ділянки шкіри при корості. З плодів інжира часто також готують варення, желе, повидло і навіть цукерки. Незважаючи на те, що інжир корисний при багатьох захворюваннях, необхідно враховувати деякі його особливості, при яких вживання цього плоду може нашкодити. Інжир протипоказаний (можна їсти, але в дуже обмежених кількостях) людям із такими захворюваннями: • панкреатит; • цукровий діабет; • запалення шлунка (гастрит, коліт, ентерит); • подагра; • ожиріння.
| 
