Васильківська міська Станція юних натуралістів

На Станції юних натуралістів 24 квітня 2015 року з вихованцями  відбулися години спілкування, години пам’яті  до 29-ї річниці Чорнобильської катастрофи, яка є днем пам'яті про саму техногенну катастрофу в історії людства. Василенко Галина Дмитрівна, методист СЮН, переселенка із зони безумовного відселення розповіла учням  про ті страшні дні, коли  людей з рідного Поліського краю  переселяли в чисту зону. Для людей це була страшна трагедія покинути рідні насиджені місця. Галина Дмитрівна сказала, що всі повинні гідно вшановувати героїзм усіх, хто ціною власного життя і здоров'я ліквідував страшні наслідки цієї катастрофи. Відвага і мужність ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС повинні назавжди залишитися в нашій пам'яті.

Дерева – окраса вулиць, парків і скверів

24-25 квітня 2015 року  вихованці СЮН прийняли участь в акціях «Посади своє дерево» та «Зробимо Україну чистою».

Метою акцій є формування екологічної культури у населення, поширення знань про стан, значення та захист зелених насаджень.

Юннати висаджували дерева та кущі біля шкіл міста, на берегах озер та малих річок.

Протягом останніх 500 років Україна втратила понад дві третини лісів і нині за лісистістю посідає передостаннє місце в Європі.

Чи можна уявити нашу рідну Україну без ніжних берізок, сумної верби, могутнього дуба, красеня ясена, без розкішних каштанів. Звичайно, ні! Юні натуралісти прикладають максимум зусиль, щоб смарагдові багатства України протягом віків примножувались. А береги наших малих річок були щедро вкриті і березами. І вербовими котиками навесні. На наших подвір’ях, вулицях, парках і скверах нехай завжди квітує запашна липа і літає тополиний пух. Пам’ятайте: дерево – живе. Не ламайте його! Краще посадіть молоде деревце і доглядайте його.

Вихованці СЮН проводять екскурсії в природу навчально-екологічною стежкою «Дивне поряд». Сьогодні юні екскурсоводи познайомили юних натуралістів з тюльпанами.  Перші зведення про ці чарівні квіти ми зустрічаємо в Персії. У цій країні сказань і пісень про оригінальну квітку тюльпан яка звалася “дульбаш” - турецька чалма, від якого згодом зробили слово “тюрбан”, а також і українська назва квітки – “тюльпан”. Він був оспіваний багатьма перськими поетами, і особливо знаменитим Хафізом, який говорив, що з незайманою принадністю тюльпана не можуть зрівнятися ні ніжні рухи кипариса, ні навіть сама троянда.

Квіти тюльпанів дуже любили турецькі султани, бажаючи мати у своїх садах килими з живих квітів. У часи нічних бенкетів під відкритим небом за велінням владик на великі клумби випускали черепах з прикріпленими до панцира запаленими свічками. Блукаючі вогники серед красивих квітів були прекрасні. Персидський поет Хафіз писав про тюльпанів: "З його незайманою принадністю не може зрівнятися навіть сама троянда". В одному старовинному рукопису сказано: "Ця квітка не має запаху, як красивий павич - пісень. Зате тюльпан прославився барвистими пелюстками, а важливий павич - незвичайним оперенням ".

Легенда про тюльпані свідчить, що саме в бутоні жовтого тюльпана було укладено щастя, але ніхто не міг до нього дістатися, так як бутон не розкривався, але одного разу жовту квітку в руки взяв маленький хлопчик і тюльпан сам розкрився. Дитяча душа, безтурботне щастя і сміх відкрили бутон.

Спочатку тюльпани розводили при королівських дворах, вони стали символом багатства і знатності, їх почали колекціонувати. Цибулини рідкісних сортів цінувалися на вагу золота